До Верховної Ради України поточного скликання  внесений проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання корупції у сфері земельних відносин (р.н. 1906 від 02.02.2015). Законопроект передбачає відмову від безоплатної приватизації земель в існуючому вигляді, ліквідує погодження документації із землеустрою та державну землевпорядну експертизу як такі, і передбачає низку інших корисних, як на мене, речей. Я брав участь у розробці цього законопроекту разом з акад. Л.Я. Новаковським, С.Б. Біленком, А.Г. Мартином. Втім, законопроект було відкликано без консультацій з розробниками. Скоріш за все, це сталося внаслідок того, що законопроект було піддано різкій, і, як на мене, необґрунтованій критиці в низці електронних ЗМІ.

Криза – саме той час, коли треба відмовитися від безглуздих державних витрат, які здійснюються просто «за інерцією». До таких витрат я б відніс витрати на офіційне оприлюднення нормативно-правових актів у різного роду друкованих виданнях. Таке оприлюднення давно втратило будь-яке практичне значення – набагато зручніше і незрівнянно дешевше оприлюднювати в мережі Інтернет. Саме мережею Інтернет насправді сьогодні практично завжди користуються при пошуку правової інформації і фахівці-юристи, і «пересічні громадяни».

За загальним правилом, передбаченим ч.ч.1,2 ст.42 Закону України «Про зайнятість населення», «[п]ідприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу …», який видається «за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, які спроможні виконувати відповідний вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності застосування їх праці».

Чинне законодавство передбачає цілу низку випадків, у яких майно підлягає продажу на аукціонах: при продажу майна боржника у процедурі виконавчого провадження (у т.ч. при зверненні стягнення на предмет застави), при продажу конфіскованого майна, при продажу та наданні в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності тощо. При цьому правове регулювання однорідних відносин, що виникають у процесі підготовки, проведення аукціонів та за їх наслідками, здійснюється у актах різної юридичної сили, що ґрунтуються на різних методологічних і навіть термінологічних засадах. Найгіршим же є те, що існуюче правове регулювання не забезпечує можливості реалізації майна на аукціоні за найвищу можливу ціну, стимулює різноманітні прояви корупції у відповідній сфері, істотно знижує відсоток виконання судових рішень.