Проект закону про відмову від принципу цільового використання земель

Пропонується проект закону, впровадження якого дозволить істотно підвищити ефективність використання земель в України та зменшити обсяг корупції у сфері земельних відносин шляхом відмови від принципу цільового використання земельних ділянок. Правовий режим земельних ділянок має визначатися законодавством та планувальною документацією за правилом «дозволено те, що не заборонено», інший правовий режим («дозволено те, що передбачено») має бути винятком (наприклад, для певних земель природно-заповідного фонду).

В Україні сьогодні цільове призначення кожної земельної ділянки визначається в «ручному режимі» органами державної влади та місцевого самоврядування (у т.ч. щодо земель приватної власності). При цьому власник чи землекористувач може і повинен використовувати земельну ділянку лише за встановленим цільовим призначенням. Це істотно перешкоджає будь-якій правомірній діяльності на землі і створює потужне джерело корупції. Недоліки та внутрішні суперечності системи поділу земель на категорії та «види використання» в межах категорій неодноразово піддавалися обґрунтованій критиці у правовій доктрині (В.В. Носік, В.М. Правдюк, О.С. Федотова та інші вчені).

Відмова від жорстко встановленого індивідуально для кожної ділянки цільового призначення істотно підвищить ефективність використання земельних ділянок (їх буде значно простіше використовувати одночасно для кількох цілей, можна буде легко «перепрофільовувати» ділянку), спростить здійснення інвестицій та провадження господарської діяльності на землі, зменшить підґрунтя для корупції.

Водночас, важливі для суспільства вимоги та обмеження щодо використання земель цілком можуть бути встановлені законодавством на рівні закону (наприклад, такі вимоги містяться у Законі України «Про природно-заповідний фонд України», Лісовому кодексі України, Водному кодексі України тощо), у планувальній документації, актах про встановлення специфічного правового режиму певної території (природного заповідника, пам’ятки природи тощо). Вимога використання земельної ділянки лише за певним позитивно визначеним призначення має бути винятком, а не загальним правилом (вона може стосуватися, наприклад, деяких земель природно-заповідного фонду).

У зв’язку з цим пропонується відмовитися від принципу цільового призначення земельних ділянок та поділу земель на категорії на основі цільового призначення. Одночасно необхідно скорегувати законодавчі положення, які передбачають правовий режим різних видів земель.

Основою пропонованих змін є виключення посилань на загальний обов’язок використання земельних ділянок за цільовим призначенням, а також положень про процедуру зміни цільового призначення. Попри велику кількість інших змін, практично всі вони зводяться до виключення із законодавства посилань на цільове призначення, а також згадок про різні категорії земель. В усіх випадках такі згадки можна або безболісно вилучити або ж замінити посиланням на якісь конкретні види угідь або інші різновиди земель з особливим режимом (лісові землі, землі під об’єктами природно-заповідного фонду тощо). Відзначимо, що положення про різні види земель, які потребують специфічного правового режиму, по суті не змінюються, пропоновані зміни мають лише редакційний характер.

Із змістовних змін слід відзначити відмову від механізму безоплатної приватизації в існуючому вигляді. Сьогодні безоплатна приватизація жорстко «прив’язана» до цільового призначення земельної ділянки. Попередньо мною оприлюднювався законопроект щодо запровадження альтернативного механізму приватизації земель (право на безоплатну приватизацію пропонується «монетизувати»).

Крім того, необхідно скасувати мораторій на відчуження деяких земель сільськогосподарського призначення та зняти обмеження щодо обороту земель сільськогосподарського призначення. Це обумовлено не лише тим, що згадані конструкції виписані, виходячи із наявності певного цільового призначення земель, але і тим, що пропоновані до виключення положення істотно перешкоджають нормальному функціонуванню економіки України.

За моїми підрахунками, зміни треба внести до 54 законодавчих актів. Очевидно, і це ще не все.

Як завжди, буду вдячний за конструктивну критику та поради - вочевидь, попереду ще велика робота з удосконалення проекта.