Вдосконалення правового регулювання проведення аукціонів

 

Чинне законодавство передбачає цілу низку випадків, у яких майно підлягає продажу на аукціонах: при продажу майна боржника у процедурі виконавчого провадження (у т.ч. при зверненні стягнення на предмет застави), при продажу конфіскованого майна, при продажу та наданні в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності тощо. При цьому правове регулювання однорідних відносин, що виникають у процесі підготовки, проведення аукціонів та за їх наслідками, здійснюється у актах різної юридичної сили, що ґрунтуються на різних методологічних і навіть термінологічних засадах. Найгіршим же є те, що існуюче правове регулювання не забезпечує можливості реалізації майна на аукціоні за найвищу можливу ціну, стимулює різноманітні прояви корупції у відповідній сфері, істотно знижує відсоток виконання судових рішень.

Чи не найбільш невдалим є правове регулювання відносин із проведення земельних торгів – воно обтяжено величезною кількістю безглуздих формальних вимог, внаслідок чого провести земельні торги дуже складно, довго і дорого. Як результат – проведення земельних торгів так і не набуло поширення в Україні.

Центром комерційного права свого часу за моєю участі було напрацьовано проект Закону України «Про аукціони», який уніфікує правове регулювання проведення аукціонів та створює прозорий та ефективний механізм продажу майна на аукціоні за найвищу можливу ціну. На мій погляд, законопроект не втратив своєї актуальності, хоча і потребує врахування деяких змін, що були внесені до чинного законодавства з моменту його розробки.

Принципові положення проекту - максимальна прозорість (розміщення оголошень в мережі Інтернет на певному сайті, єдиному для всієї держави), збалансована система санкцій за порушення порядку підготовки і проведення аукціону, максимальна простота, адекватне регулювання договірних відносин між замовником аукціону та його організатором.