Контроль

Управління у галузі земельних відносин 3.6

3.6. Контроль за використанням, відтворенням та охороною земель

Контроль за використанням та охороною земель, за законодавчим визначенням, «полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України» (ст.187 ЗКУ).

У доктрині земельного права державний контроль за використання і охороною земель визначається як врегульована нормами права владно організуюча діяльність спеціально уповноважених державних органів, спрямована на забезпечення додержання норм земельного законодавства всіма субєктами відповідних суспільних відносин, попередження та виявлення правопорушень, вжиття заходів впливу на порушників і поновлення порушених прав землевласників і землекористувачів1. Саме у такому розумінні розглядатиметься даний термін нижче, оскільки, на наш погляд, воно більше відповідає тому значенню, якого надається терміну «контроль» у законодавстві.

Функція контролю повязана із функцією моніторингу, проте, на відміну від моніторингу, для контролю характерний владний вплив на порушників.

За субєктом здійснення виділяють такі форми контролю: (1) державний, (2) самоврядний та (3) громадський контроль.

(1) Загальні положення про здійснення державного контролю у даній сфері визначені ст.ст.187-190 ЗКУ, ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ПКМ «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів з державного контролю за використанням та охороною земель» від 20.05.2009 №477, наказом Держкомзему «Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» від 12.12.2003 №312, засади притягнення до адміністративної відповідальності за земельні правопорушення - КУпАП. Відносини із здійснення контролю також регулюються законодавством, що визначає статус контролюючих субєктів:

  • Держземагентства України Положення про агентство (затв. УП від 08.04.2011 №445/2011) передбачає дуже вузьке коло контрольних повноважень фактично, йдеться головним чином про внутрішньовідомчий контроль;
  • Державної екологічної інспекції, що діє відповідно до ст.7 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та Положення, затв. УП від 13.04.2011 №454/2011;
  • Міністерства аграрної політики і продовольства України, у складі якого повинна бути (ст.9 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель») утворена Державна служба охорони родючості ґрунтів. Цього не сталося, на даний час існує «державна бюджетна організація» Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів «Центрдержродючість» (Положення затв. наказом Мінагрополітики України від 01.09.2000 №167), що, як видається, не є повноцінним замінником служби. Втім, згідно із КУ закон не може «диктувати» структуру органів виконавчої влади. Згідно із КУ (п.15 ч.1 ст.106) утворення, ліквідація та реорганізація центральних органів виконавчої влади належить до повноважень Президента України. Отже, закон не може обмежити Президента у цих повноваженнях;
  • окремого центрального органу виконавчої влади - Державної інспекції сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України), на яку покладено «державний нагляд (контроль) … у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності» (пп.1 п.4 Положення, затв. УП від 13.04.2011 №459/2011; див. також ст.6 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», наказ Мінагрополітики від 12.07.2012 №424 Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням субєктами господарювання вимог земельного законодавства»).
  • Державної санітарно-епідемічної служби див. ЗУ «Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення», УП «Про Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України» від 06.04.2011 №400/2011;
  • Державної архітектурно-будівельної інспекції України див. ст.41 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», УП «Про Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» від 08.04.2011 №439/2011, ПКМ «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» від 23.05.2011 №553;
  • місцевих державних адміністрацій ст.16 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», ст.17 ЗКУ.

 

(2) Здійснення самоврядного контролю у галузі земельних відносин передбачене ст.189 ЗКУ, п.«ї» ст.15 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища». Порядок здійснення контрольних повноважень органами місцевого самоврядування визначається насамперед ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокр., п.«б» ч.1 ст.33 Закону надає виконавчим органам рад повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; ст.48 передбачає засади діяльності тимчасових контрольних комісій ради. Оскільки на законодавчому рівні засади здійснення самоврядного контролю визначаються лише в загальному вигляді, існує практика деталізації положень Законів у актах самих органів місцевого самоврядування: див., напр., рішення Київради №16/890 від 25.09.2003 «Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві».

 

(3) Здійснення громадського контролю за використанням та охороною земель передбачене ст.190 ЗКУ, згідно із якою такий контроль «здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, і діють на підставі положення, затвердженого центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, охорони навколишнього природного середовища..» На сьогодні відповідне положення не затверджене.

Громадський контроль за використанням та охороною земель на даний час може здійснюватися в рамках громадського контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища. Правовою основою для здійснення такого контролю є ст.36 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» та наказ Міністерства екології та природних ресурсів України №88 від 27.02.2002 «Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля».

Здійснення заходів з охорони природи громадськими формуваннями також регламентується ЗУ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону».

Громадський контроль за використанням та охороною земель може здійснюватися також в рамках громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів (п.3 ч.1 ст.11, ст.41 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 16.012007 №7 «Про затвердження Положення про громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів»).

 


1 Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищий навчальних закладів / За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. К.: «Ін Юре», 2001. С.230.