Ведення державного земельного кадастру

Управління у галузі земельних відносин 3.8

3.8. Ведення Державного земельного кадастру. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

01.01.2013 набрав чинності ЗУ «Про Державний земельний кадастр», а також нарешті «запрацювали» правила, що передбачені ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Ці події спричинили істотні зміни у правовому регулюванні земельно-кадастрових відносин:

1) реєстрація речових прав на земельні ділянки та їх обтяжень, що раніше фактично здійснювалася у складі Державного реєстру земель (складової Державного земельного кадастру) під виглядом «державної реєстрації земельних ділянок», тепер виведена зі складу Державного земельного кадастру і здійснюється окремо згідно із ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; реєстрація земельних ділянок тепер здійснюється один раз - при формуванні земельної ділянки;

2) скасована вимога щодо державної реєстрації практично всіх правочинів щодо земельних ділянок. Тоді ж, коли законодавство згадує про таку реєстрацію (напр., ч.2 ст.100 ЗКУ), через вжиті формулювання можна стверджувати, що фактично йдеться про реєстрацію відповідного речового права.

Такі зміни слід оцінити позитивно. При цьому позитивним є також те, що при реєстрації земельної ділянки передбачено (чи, принаймні, задекларовано), що державний кадастровий реєстратор одночасно має вживати заходів для речових прав на неї (ч.4 ст.30 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»).

NB. Реєстрація прав потрібна насамперед для оголошення прав на майно широкому, заздалегідь невизначеному колу осіб у випадках, коли з фактичного стану речей наявність таких прав не очевидна. Так, якщо права на рухоме майно оголошуються іншим особам самим фактом знаходження рухомої речі у власника, то щодо нерухомого майна «фактичного володільця» визначити може бути дуже важко. Саме тому практично в усьому світі права на нерухоме майно підлягають реєстрації.

В юридичній літературі виділяють такі основні типи реєстраційних систем: (1) система публічності речової, або система центральноєвропейського типу (Німеччина, Англія, Австрія, Швейцарія, Ліхтенштейн, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Хорватія та ін.); (2) система публічності особистої, або французька, публікаційна система (Франція, Бельгія, Люксембург, обмежено Італія та Португалія). Відрізняються тим, що за центральноєвропейської системи зміст поземельної книги завжди вважається таким, що відповідає дійсності, внесення відомостей до поземельної книги має правовстановлююче значення, тоді як за французької системи зміна права на земельну ділянку має місце вже під час укладення договору, однак права, що виникають за угодою, отримують силу для третіх осіб тільки з моменту їх подання у вигляді нотаріального документу в передбаченій формі у поземельний та іпотечний реєстр та публікації після суто формальної перевірки1.

За іншою класифікацією, системи реєстрації прав на землю поділяють на (1) систему реєстрації документів (Registration of Deeds), що передбачає внесення до реєстрів відомостей про землю, не гарантованих державою або недержавною організацією (Франція, США), та (2) систему реєстрацію титулів/землі (система Торренса, Registration of Title/Land), що передбачає визнання, підтвердження, захист та гарантування прав на землю, які виникають до моменту реєстрації (РФ, Великобританія) або в момент реєстрації (Україна, Німеччина)2.

 

Законодавче визначення Державного земельного кадастру наведене у ч.1 ст.193 ЗКУ, ст.1 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»:

«Державний земельний кадастр   єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.»

 

У спеціальній землевпорядній літературі кадастр визначається як «методично організований публічний реєстр даних про всі юридичні обєкти на земній поверхні у межах певної країни або регіону, який ґрунтується на зніманні кордонів цих обєктів»3.

 

У міжнародній практиці4 земельний кадастр визначається як заснована зазвичай на земельних ділянках (парцелах) сучасна земельно-інформаційна система, що містить записи про права на нерухомість. Зазвичай включає геометричний опис земельної ділянки, повязаний із іншими записами, що описують сутність прав, вартість земельної ділянки та її поліпшень. Призначається для фіскальних, правових цілей, для організації управління землями, створює можливості для сталого розвитку та охорони навколишнього середовища5.

 

Слово «кадастр» походить від латинських слів caputпредмет, що оподатковується»), capitastrumопис предметів, що оподатковуються»). Пізніше від цих слів утворилося французьке слово cadastre6.

 

З 01.01.2013 частина інформації, що міститься у Державному земельному кадастрі, стала публічною у найширшому розумінні цього терміну її розміщено у доступній через мережу Інтернет Публічній кадастровій карті України. В подальшому Дерземагенство, відповідальне за ведення кадастру, планує збільшити обсяг інформації, доступної таким чином.

 

Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів, а також для ведення містобудівного кадастру населених пунктів.

Загальні положення, що регламентують ведення державного земельного кадастру, містять:

  • ЗУ «Про Державний земельний кадастр»;
  • ст.23 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» (передбачено існування кадастрів природних ресурсів);
  • ст.ст.193-204 ЗКУ (гл.34 «Державний земельний кадастр»);
  • ПКМ «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів» від 01.11.2000 №1619;
  • ПКМ «Про інформаційну взаємодію органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав» від 22.02.2012 №118;
  • ПКМ «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 №1051;
  • наказ Держкомзему, Мінфіну України та Мінекономіки України «Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг» від 15.06.2001 №97/298/124.

Окремо нижче розглядатимуться також масиви законодавства, що визначають режим окремих складових державного земельного кадастру.

 

Перелік документів, що створюються при веденні Державного земельного кадастру, визначається ч.1 ст.18 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»:

«1. Документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є:

індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл;

індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони і кварталу;

кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру;

Поземельні книги.»

 

Витяги з бази даних державного земельного кадастру

(цифрову копію див. на сайті www.amm.org.ua)

 

NB. На думку фахівців, одним з головних недоліків існуючого земельного кадастрового обліку слід вважати його статистичний характер (починаючи з радянських часів актуалізація кадастрових даних підмінялася веденням статистичної звітності з кількісного обліку земель за формами №6-зем, 6а-зем, 2-зем), просторові характеристики обліковувалися з недостатньою точністю та ретельністю7.

 

Складові державного земельного кадастру

Складові державного земельного кадастру визначаються ст.197-203 ЗКУ. Це:

а) кадастрове зонування;

б) кадастрові зйомки;

в) бонітування ґрунтів;

г) економічну оцінку земель;

ґ) грошову оцінку земельних ділянок;

д) державну реєстрацію земельних ділянок;

е) облік кількості та якості земель.»

 

Розглянемо правовий режим окремих складових ведення державного земельного кадастру більш детально.

 

(а) Кадастрове зонування

Згідно зі ст.197 ЗКУ, кадастрове зонування включає встановлення:

«а) місця розташування обмежень щодо використання земель;

б) меж кадастрових зон та кварталів;

в) меж оціночних районів та зон;

г) кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).»

 

На відміну від поняття «зонування територій» (різновид планування використання земель), передбаченого ст.180 ЗКУ, кадастрове зонування не встановлює прав та обовязків, а є лише фіксує існуючий правовий режим та є технічним засобом обліку земель. Графічне зображення кадастрових зон, кварталів здійснюється на т.зв. «індексних кадастрових картах», порядок складання яких визначається ПКМ «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 №1051. З кадастровим зонуванням можна ознайомитися за допомогою доступної в мережі Інтернет Публічної кадастрової карти України.

 

(б) Кадастрові зйомки

Ч.1 ст.198 ЗКУ визначає кадастрові зйомки як «комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок», що включають (ч.2 цієї ж статті):

«а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.»

 

Здійснення кадастрових зйомок регулюється:

  • ЗУ «Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність» від 23.12.1998;
  • ПКМ «Про порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок» від 13.07.1998 №1075;
  • Тимчасовими методичними вказівками щодо складання кадастрових планів обмежень і обтяжень щодо використання земель, затв. Держкомземом України 04.08.1999 (мають рекомендаційний характер);
  • Положенням про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів, затв. наказом Держкомзему №85 від 26.08.1997;
  • ДСТУ 2393-94 «Геодезія. Терміни та визначення»8;
  • наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при КМУ від 24.01.1994 №3, яким затверджено ГКНТА-1.04-01-93 «Створення топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500. Основні положення»;
  • наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при КМУ від 09.04.1998 №56, яким затверджено ГКНТА-2.04-02-98 «Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500»;
  • ДБН А.2.1-1-2008 «Вишукування, проектування і територіальна діяльність. Вишукування. Інженерні вишукування для будівництва».

NB. Щодо специфіки спорів, які виникають із сусідніми землевласниками та землекористувачами при погодженні меж, див. п.1.3 теми «Набуття, перехід та припинення права власності на земельні ділянки».

 

(в) Бонітування ґрунтів

Згідно зі ст.199 ЗКУ, ст.1 ЗУ «Про оцінку земель», бонітування ґрунтів - це «порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах».

Ч.2 ст.199 ЗКУ передбачає, що «[б]онітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність».

NB. Суцільні роботи з бонітування ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення в Україні вперше проведені у 1993 р.9 За результатами першого туру великомасштабних обстежень ґрунтів України було виявлено близько 5 тис. ґрунтових відмін. Було здійснено агровиробниче групування ґрунтів, що базується на уніфікації ознак і стандартному кодуванні агровиробничих груп та їхніх підрозділів. Обєднані в номенклатурний список агрогрупи ґрунтів (загальна кількість 222 одиниці) покладено в основу бонітування ґрунтів10. Отримані показники використано при грошовій оцінці земель сільськогосподарського призначення11.

 

Відповідно до ст.16 ЗУ «Про оцінку земель», бонітування ґрунтів проводиться на землях не лише сільськогосподарського призначення (не рідше як раз на 7 років), а й лісогосподарського призначення. Бонітування проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Таким чином, виходить, що Закон відносить бонітування ґрунтів до землеустрою, а не до ведення державного земельного кадастру; крім того, сумнівним є віднесення бонітування ґрунтів до функції управління адже владний вплив між субєктами відносин відсутній. З огляду на це, видається, що здійснення бонітування ґрунтів не потребувало і законодавчого регулювання.

 

(г) Економічна оцінка земель

Економічна оцінка земель регламентується ст.200 ЗКУ, окремими положеннями (ст.17 та ін.) ЗУ «Про оцінку земель». Згідно зі ст.200 ЗКУ,

«1. Економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

2. Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення.

3. Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі.»

 

Економічна оцінка земель визначається за продуктивністю, окупністю затрат, диференційним доходом, місцезнаходженням, екологічним значенням, інженерним облаштуванням території тощо. Відповідно до ст.17 ЗУ «Про оцінку земель», економічна оцінка земель проводиться на землях сільськогосподарського призначення незалежно від форм власності не рідше як один раз у 5-7 років юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Таким чином, Закон відносить економічну оцінку земель до землеустрою, а не до ведення державного земельного кадастру.

NB. Економічна оцінка земель була проведена в Україні ще у 1988 р. і на сьогодні практично повністю втратила актуальність12. Так, економічна оцінка території м. Києва була затв. рішенням Київської міської ради народних депутатів 04.04.1988 і передбачала наявність 5 економіко-планувальних зон (ЕПЗ). На сьогодні у місті виділено 190 ЕПЗ13.

 

Як видається, поза межами грошової оцінки земель економічна оцінка позбавлена будь-якого значення. Можна прогнозувати, що рано чи пізно вона буде поглинута грошовою оцінкою і окремо не розглядатиметься.

 

(ґ) Грошова оцінка земельних ділянок

Грошова оцінка земельних ділянок визначення грошового еквіваленту земельної ділянки на рентній основі, може бути нормативною і експертною (ст.201 ЗКУ, ст.1 та ін. ЗУ «Про оцінку земель»).

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь проведена в повному обсязі станом на 01.07.1995. З урахуванням індексації вже на 01.01.2003 в цілому по Україні вона становила 363557 млн. грн.14 Станом на 01.01.2007 грошову оцінку земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів проведено лише на площі 271,93 тис.га (2,4% від їх загальної площі). Із загальної кількості населених пунктів України (29904) нормативну грошову оцінку земель проведено по 20067 населених пунктах, що становить 67,1% від їх кількості, на площі 5352,1 тис.га, (73,0% від їх загальної площі)15. За оцінками фахівців (на 2003 р.), орієнтовна вартість всіх земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів становила 2258928 млн. грн, всіх земель населених пунктів 1388384 млн. грн, усіх земель України 4010869 млн. грн16

 

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок «капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами» (ст.1 ЗУ «Про оцінку земель»); використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо (ст.13 ЗУ «Про оцінку земель», ч.3 ст.201 ЗКУ).

Правове регулювання. Відповідно до ч.5 ст.201 ЗКУ, ст.12 ЗУ «Про оцінку земель», методики грошової оцінки земельних ділянок затверджуються КМУ. На сьогодні діють Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затв. ПКМ від 23.03.1995 №213, та Методика нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затв. ПКМ від 23.11.2011 №1278.

Положення названих Методик деталізовані наказами Держкомзему, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук «Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 27.01.2006 №18/15/21/11 та Держкомзему, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Держкомлісгоспу України, Держводгоспу України, Української академії аграрних наук «Про Порядок нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів)» від 27.01.2006 №19/16/22/11/17/12.

Субєкт здійснення оцінки. Ч.3 ст.18 ЗУ «Про оцінку земель» передбачає здійснення оцінки «юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою».

Фактично довідки про нормативну грошову оцінку видають органи земельних ресурсів, а от технічну документацію з оцінки земель розробляють «юридичні особи, які отримали ліцензії». Практика «самостійної оцінки» земельних ділянок податковими органами, як вимоги до землекористувачів проводити переоцінку, є незаконною.

Індексація. Відповідно до п.289.2 ст.289 ПКУ, грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, який розраховується за формулою, вказаною у цій нормі.

Проведення переоцінки. У звязку зі зміною умов землекористування оцінка земельної ділянки може застаріти і втратити актуальність, у звязку із чим виникає необхідність проведення переоцінки. На сьогодні чинне законодавство встановлює лише періодичність здійснення такої переоцінки (ст.18 ЗУ «Про оцінку земель»): земель сільськогосподарського призначення «не рідше як один раз у 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше як один раз у 7-10 років». Формулювання Закону є не зовсім вдалим і не дає чіткої відповіді на те, чи можна і чи потрібно проводити переоцінку до спливу 5 або, відповідно, 7 років у разі зміни обставин, що впливають на оцінку земельної ділянки (напр., зміни функціонального використання або наближеності до шляхів сполучення).

 

Приклад довідок про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданих органами земельних ресурсів

(цифрову копію див. на сайті www.amm.org.ua)

 

Приклад витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки

(цифрову копію див. на сайті www.amm.org.ua)

 

Експертна грошова оцінка земельних ділянок «результат визначення вартості земельної ділянки та пов'язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту» (ст.1 ЗУ «Про оцінку земель»); використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок (ч.4 ст.201 ЗКУ).

Випадки обовязкового проведення визначені у ч.2 ст.13 ЗУ «Про оцінку земель» (відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, застава та ін.).

Загальні засади проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок визначені у ст.19 ЗУ «Про оцінку земель»: оцінка здійснюється на основі таких методичних підходів: (1) капіталізація чистого операційного або рентного доходу від використання земельних ділянок; (2) зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок; (3) врахування витрат на земельні поліпшення. Здійснення експертної оцінки регламентується також ПКМ від 11.10.2002 №1531 «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок».

 

Фрагменти висновку про експертну грошову оцінку частини земельної ділянки

(цифрову копію див. на сайті www.amm.org.ua)

 

(д) Державна реєстрація земельних ділянок

Засади державної реєстрації земельних ділянок визначаються ст.24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим ПКМ від 17.10.2012 №1051. Зокрема, згідно із ст.24 Закону:

«1. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

2. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в містах Києві та Севастополі, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення, районі.

3. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

8. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

9. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

…»

 

Приклад Поземельної книги (цифрову копію збільшеного розміру див. на сайті www.amm.org.ua)

 

NB. Термін «реєстрація» походить від слова «реєстр», яке зявилося в українській мові через польське «rejestr» від латинського «regestrum» внесене, записане. Воно означає список, письмовий перелік кого-небудь або чого-небудь; книгу для запису справ, документів, майна, земельних володінь тощо17.

 

Витяг з Поземельної книги

(цифрову копію збільшеного розміру див. на сайті www.amm.org.ua)

 

Проблема. У містах Києві, Одесі, Севастополі, Сімферополі, Харкові, Миколаєві, Чернівцях та деяких інших міськрадами у складі їхніх виконавчих органів створені управління земельних ресурсів поза межами єдиної системи органів земельних ресурсів, які перебрали на себе функції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, зокр., у питаннях посвідчення прав на земельні ділянки18.

Постановою ВГСУ від 20.04.2010 К-8025/09 по справі за позовом Київради до Держземагентства України про визнання протиправним та скасування п.1.4, абз.3, 5, 6, п.1.16, другого речення п.2.14, п.п.3.1, 3.2, 3.10, першого та четвертого речення п.5.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затв. наказом Держкомзему України від 04.05.1999 №4319 позов було задоволено. Цим самим суд фактично «освятив» практику видачі та реєстрації державних актів виконавчими органами місцевих рад.

На наш погляд, задовольняючи позов, суд допустив помилку, пославшись на положення ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» і вважаючи, що оспорювані положення Інструкції порушують права органів місцевого самоврядування. Судом не враховано, що більш пізні положення ЗКУ фактично передали відповідні повноваження державним органам земельних ресурсів (ст.ст.202, 204).

ЗУ «Про Державний земельний кадастр» (п.11 розд.VII) здійснення повноважень із ведення Державного земельного кадастру виконавчим органом Київради до 2020 року «узаконено» (фактично, «заднім числом»). Втім, згодом (04.07.2012) дане положення було з закону виключене.

 

(е) Облік кількості та якості земель

Згідно зі ст.203 ЗКУ, облік кількості земель «відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь», а облік якості земель «відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів».

Наказом Держкомзему «Про первинний облік земельних ділянок на основі застосування кадастрових номерів та стандарту бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру» від 12.10.2000 №133 облік земельних ділянок на основі кадастрових номерів було запроваджено у складі державного земельного кадастру.

Облік кількості та якості земель, на відміну від реєстрації, сам по собі не має легалізуючого значення (крім випадків, коли облік здійснюється у формі реєстрації). Реєстрація земель є не єдиною формою обліку. Облік земель ведеться також на основі різного роду обстежень, даних статистичної звітності: див. ЗУ «Про державну статистику», наказ Держкомстату №377 від 05.11.1998 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)». Зокр., дані статистичної звітності широко використовують органи податкової служби для стягнення земельного податку за фактичне використання земельних ділянок.

Проблема. У спеціальній літературі20 слушно зазначається, що наявний матеріал з обліку земель (форми 2-зем, 6-зем) насправді є обліком землекористувачів, а не земель. Статистична звітність виходить із припущення, що землекористувач здійснює землекористування згідно із основними видами своєї економічної діяльності. Це припущення не завжди справджується.

 

 


1 Гринько С.В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: Монографія. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. С.56-57.

2 Гринько С.В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: Монографія. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. С.58.

3 Войтенко С.П.Удосконалення топографо-геодезичного забезпечення та підготовки фахівців у галузі кадастру // Землевпорядний вісник. 2002. - №4. С.90.

4 The Bogor Declaration. United Nations Interregional Meeting of Experts on the Cadastre, Bogor, Indonesia, 18-22 March, 1996. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.geom.unimelb.edu.au/fig7/Bogor/BogorDeclaration.html; The Bathurst Declaration on Land Administration for Sustainable Development, Bathurst, New South Wales, Australia, 22 October, 1999. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ddl.org/figtree/pub/figpub/pub21/figpub21.html

5 Сидоренко В.Н. Земельный кадастр: зарубежный опыт ведения // Экологическое право. 2003. - №4. С.41.

6 Колотинская Е.Н. Правовые основы советского земельного кадастра. М.: изд-во Моск. Ун-та, 1980. С.15, Колотинская Е.Н. Правовые основы земельного кадастра в России. М.: Изд-во МГУ, 1968. С.8.

7 Кулініч В.В., Мартин А.Г., Євсюков Т.О. Деякі аспекти вдосконалення земельно-кадастрового обліку для потреб еколого-економічної оцінки земель // Землевпорядний вісник. 2004. - №4. С.12-15.

8 Геодезія. Терміни та визначення. ДСТУ 2393-94. К.: Держстандарт України, 1994.

9 Гнаткович Д.І. Розвиток науково-методичних положень державного земельного кадастру інформаційної бази здійснення земельної реформи // Землевпорядний вісник. 1998. - №3. С.14.

10 Кулініч В.В., Мартин А.Г., Євсюков Т.О. Деякі аспекти вдосконалення земельно-кадастрового обліку для потреб еколого-економічної оцінки земель // Землевпорядний вісник. 2004. - №4. С.13.

11 Третяк А.М. Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в Україні. К., 1998. С.86.

12 Канаш О.П.Сучасні проблеми грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення // Землевпорядкування. 2001. - №1. С.62.

13 Шляхи підвищення ефективності управління земельними ресурсами міст України. К.: ІРЦ «Реформування земельних відносин в Україні», 2005. С.80.

14 Манько І.П.Удосконалення механізму грошової оцінки землі у реалізації державної земельної політики // Землевпорядний вісник. 2003. - №4. С.66.

15 Про підсумки діяльності Держкомзему за 2006 рік та завдання на 2007 рік // Поточний архів Державного комітету України по земельних ресурсах.

16 Манько І.П.Удосконалення механізму грошової оцінки землі у реалізації державної земельної політики // Землевпорядний вісник. 2003. - №4. С.66.

17 Гринько С.В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: Монографія. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. С.6.

18 Актуальні питання розвитку земельної реформи в Україні / А.С. Даниленко, Ю.Д. Білик, М.Ю. Гарбуз та ін.; За ред. Ю.Д. Білика К.: Урожай, 2004. С.84.

19 Єдиний державний реєстр судових рішень // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9171610.

20 Федорченко М., Янов О. Земельне право України: посібник для практиків у двох томах. Т. 1. Земельні відносини в населених пунктах / За заг. ред. М. Федорченка. К., 2006. С.54.