Обмеження або зупинення діяльності

6

6.2. Обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання

Загальні положення про застосування даної санкції вміщені у ч.ч.1 та 2 ст.246 ГКУ:

«1. Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

2. У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб'єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.»


Екологічне та земельне законодавство передбачає можливість обмеження, зупинення та заборони (тимчасової) або припинення діяльності підприємств, установ і організацій в разі порушення ними екологічного законодавства (ст.ст.13-15,17,20 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.9 ЗКУ, постанова ВРУ «Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 29.10.1992 №2751-ХІІ). В еколого-правовій доктрині (В.І. Андрейцев, М.В. Краснова та ін. вчені) застосування даного виду санкцій вважається проявом окремого виду юридичної відповідальності - еколого-правової.

Втім, акти про зупинення та припинення господарської діяльності не визнані виконавчими документами у ЗУ «Про виконавче провадження» (ст.17), тому застосувати обмеження або зупинення примусово фактично неможливо.

Від застосування описаних санкцій слід відрізняти припинення небезпечної діяльності як спосіб захисту цивільних прав (див. ч.2 ст.293 ЦКУ), що застосовується судом.