Землі ПЗФ та іншого природоохоронного призначення

Правовий режим земель природно-заповідного 1

1. Поняття, склад та особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення

 

Поняття земель ПЗФ

Відповідно до ст.43 ЗКУ, землі ПЗФ -

«це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.»

 

Ідентичне визначення вміщене у ч.1 ст.7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», і аналогічне у ч.1 ст.61 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища».

NB. Слід звернути увагу, що землі ПЗФ одночасно можуть бути землями історико-культурного (див. ст.6 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»), лісогосподарського призначення, водного фонду тощо.

 

Склад земель ПЗФ

Відповідно до ст.44 ЗКУ,

«До складу земель природно-заповідного фонду входять природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).»

 

Аналогічний за обсягом перелік наведений у ч.2 ст.61 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища». Класифікація обєктів ПЗФ (а отже, і земель фонду) наведена у ст.3 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», де передбачений поділ обєктів не лише на природні та штучні, а і на обєкти загальнодержавного та місцевого значення, а також поділ залежно від походження та інших особливостей (ч.ч.2-4 статті):

«Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:

заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;

пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

Законодавством Автономної Республіки Крим може бути встановлено додаткові категорії територій та об'єктів природно-заповідного фонду.»

 

Правовий режим кожного із обєктів ПЗФ, вимоги щодо їх зонування тощо визначаються розд.ІІІ (ст.ст.14-38) ЗУ «Про природно-заповідний фонд України». Положення Закону деталізуються у положеннях про конкретні обєкти ПЗФ та охоронних зобовязаннях на них. Інструкція щодо оформлення охоронних зобовязань на території та обєкти природно-заповідного фонду затв. наказом Мінприроди від 25.02.2013 №65.

 

Положення про державний історико-культурний заповідник «Самчики»

(повну цифрову копію див. на сайті www.amm.org.ua)

 

Охоронне зобовязання на памятку природи

«Самчиківський парк»

(1979 р.)

(цифрову копію див. на сайті www.amm.org.ua)

Охоронне зобовязання на памятку садово-паркового мистецтва «Самчиківський парк»

(2001 р.)

(цифрову копію див. на сайті www.amm.org.ua)

 

NB. До 1991 р. в Україні було створено 15 заповідників та 3 національні природні парки. На 1999 р. в Україні існувало вже 20 заповідників та 9 національних природних парків. У 2001 р. - 16 природних, 4 біосферних заповідника, 11 національних природних парків, 17 ботанічних садів, 7 зоопарків, 19 дендропарків, а також 30 регіональних ландшафтних парків1.

Станом на 01.01.2005 площа земель під обєктами ПЗФ та іншого природоохоронного призначення становила 2,7 млн.га. або 4,5% території країни. Найбільше таких земель у Криму, на заході та півночі країни, недостатньо на сході та на південному сході2.

 

Карпатський біосферний заповідник

 

Заповідник створений у 1968 р., з 1992 р. входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

У складі заповідника, загальна площа якого складає 57880 га, налічується шість відокремлених масивів, а також регіональний ландшафтний парк «Стужиця» та ботанічні заказники державного значення «Чорна Гора» і «Юлівська Гора». Територіально заповідник поділено на функцiональнi зони: заповідну, буферну, регульованого заповідного режиму та антропогенних ландшафті3

 

Схема розміщення земельної ділянки

парка-памятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Камянець-Подільський парк»4

 

 

План Біосферного заповідника «Асканія-Нова»

(Херсонська обл.) із виділенням функціональних зон5

 

План дендрологічного парку «Асканія-Нова»

(Херсонська обл.) із виділенням функціональних зон6

 

Ботанічний саду ім. Академіка О.В. Фоміна

Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
Ботанічний сад є заповідником загальнодержавного значення відповідно до законодавства про охорону культурної спадщини

 

Проблема. У науковій літературі звертається увага на необхідність приведення вітчизняної класифікації обєктів ПЗФ у відповідність до класифікації МСОП (насамперед, йдеться про «національний природний парк» та «регіональний ландшафтний парк»)7.

Разом із тим, як зазначається у Рекомендаціях МСОП8 (Міжнародний союз охорони природи, International Union for Conservation of Nature, або IUCN) щодо класифікації обєктів, що підлягають охороні (Guidelines for Protected Area Management Categories), класифікація МСОП використовується виключно з інформаційною метою та для спрощення обміну інформацією9.

 

Особливості правового режиму земель ПЗФ:

  1. особливості, що безпосередньо випливають із режиму обєкта ПЗФ. Встановлена заборона будь-якої діяльності, що суперечить цільовому призначенню або може негативно впливати на стан обєктів ПЗФ; у більшості випадків земельні ділянки вилучаються із господарського використання, або така діяльність суворо обмежується (зокр., див. ст.ст.7,9 та ін. ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»);
  2. деякі обєкти та земельні ділянки, на яких вони розташовані, не підлягають передачі у приватну власність (див. ст.4 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», а також положення ст.ст.83,84 ЗКУ). Але це правило поширюється не на всі землі ПЗФ;
  3. встановлений особливий порядок оголошення територій обєктами ПЗФ (ст.ст.51-55 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»);
  4. передбачене внутрішнє функціональне зонування земельних ділянок, коли для кожної із зон встановлюється диференційований режим використання, охорони і відтворення (напр., відповідно до ст.18 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» територія біосферного заповідника поділяється на заповідну зону, буферну зону та зону антропогенних ландшафтів). Зонування здійснюється відповідно до положень про конкретні обєкти ПЗФ;
  5. передбачене влаштування навколо обєктів ПЗФ охоронних зон. Розмір охоронних зон визначається ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» та ін. нормативними документами;
  6. встановлений пільговий режим оподаткування земель ПЗФ земельним податком: відповідно до пп.282.1.1 ст.282 ПКУ, майже всі обєкти ПЗФ звільняються від оподаткування;
  7. за порушення правового режиму земель ПЗФ встановлена підвищена відповідальність: у ККУ передбачена кримінальна відповідальність за ст.252 «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду», вчинення злочину на території ПЗФ є кваліфікуючою ознакою складу злочину «Порушення правил охорони або використання надр» (ст.240 ККУ) та конститутивною ознакою складів злочину «Незаконна порубка лісу» (ст.246) та «Незаконне полювання» (ст.248). Встановлена також адміністративна відповідальність за порушення режиму обєктів ПЗФ див. ст.91 «Порушення правил охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду» КУпАП. Ст.65 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» встановлює особливості застосування цивільної відповідальності шкода стягується на основі кадастрово-екологічної оцінки та спеціальних такс. П.276.2 ст.276 ПКУ встановлює підвищені ставки земельного податку у разі використання земель ПЗФ не за безпосереднім призначенням.

 

Поняття, склад та особливості правового режиму земель іншого природоохоронного призначення

Ч.1 ст.46 ЗКУ визначає землі «іншого природоохоронного призначення» дуже нечітко:

«До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність.»

 

Втім, оскільки закон не встановлює для земель іншого природоохоронного призначення жодного регулювання, питання про ідентифікацію цих земель не має практичного значення.

Умовно до земель іншого природоохоронного призначення можна віднести землі, що входять до складу охоронних зон, що встановлюються навколо обєктів ПЗФ (п.«а» ч.1 ст.112 ЗКУ, ст.ст.39-40 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»).

Ст.55 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» передбачає можливість резервування цінних природних територій для наступного заповідання із встановленням їх спеціального режиму. Ці території не можна віднести до земель ПЗФ, проте вони мають специфічний природоохоронний режим, що дозволяє віднести території, що резервуються, до земель іншого природоохоронного призначення. Так, напр., ст.2 УП «Про резервування цінних природних територій для наступного заповідання» від 24.04.1998 №374/98 передбачено, що

«2. На територіях, що резервуються, не допускається без погодження з Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України житлове, господарське, дачне будівництво, проведення меліоративних робіт, розорювання та заліснення цілинних і перелогових земель та інша діяльність, яка може призвести до знищення або руйнування цінних природних комплексів та об'єктів.»

 

Н.Р. Малишева відносить до земель природоохоронного призначення також водоохоронні зони, прибережні захисні смуги та смуги відведення10 (див. тему «Землі водного фонду»).

 

В перспективі велике значення для виконання природоохоронних завдань матиме створювана в Україні екологічна мережа (екомережа). Відповідно, включені до її складу землі, що не належать до земель ПЗФ, можна розглядати як землі іншого природоохоронного призначення.

Правовою основою для формування екологічної мережі в Україні є ЗУ «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» та ЗУ «Про екологічну мережу».

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про екологічну мережу»,

«екомережа - єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні;»

 

Згідно зі ст.5 Закону, складовими екомережі є:

«а) території та об'єкти природно-заповідного фонду;

б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони;

в) землі лісового фонду;

г) полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду;

ґ) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами;

д) землі рекреаційного призначення, які використовуються для організації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів;

е) інші природні території та об'єкти (ділянки степової рослинності, пасовища, сіножаті, кам'яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу природну цінність);

є) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України;

ж) території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України;

з) частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання - пасовища, луки, сіножаті тощо;

и) радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом.»

 

Закон передбачає проектування екомережі шляхом розроблення зведеної схеми планування екомережі України, регіональних та місцевих схем планування екомережі (ст.ст.14,15 Закону). Обєкти екомережі включаються до переліків (1) ключових територій, (2) буферних зон, (3) сполучних територій, (4) відновлюваних територій екомережі (ст.16 ЗУ «Про екологічну мережу»). Порядок включення територій до переліків обєктів екомережі повинен визначити КМУ (ч.2 ст.17 Закону). Поки що цього не відбулося.

Ч.1 ст.18 Закону передбачає, що «[в]ключення … територій, що підлягають особливій охороні, до переліку територій та об'єктів екомережі не призводить до зміни режиму їх охорони та використання …». З іншого боку, можуть відбутися зміни в режимі інших територій: «[р]ежим охорони та використання буферних зон, сполучних і відновлюваних територій екомережі визначається згідно з відповідною схемою екомережі» (ч.3 ст.18 Закону).

Варто наголосити, що на даний час положення законодавства про екологічну мережу практично не реалізуються, незважаючи на їхній надзвичайно великий потенціал для справи охорони природних комплексів та екологічних систем.

 

 


1 Урядовий курєр. 2001. - №147 (2074). 16 серпня.

2 Проект Загальнодержавної програми використання та охорони земель. - К.: Державний комітет України по земельних ресурсах, ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», 2005 // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://myland.org.ua

3 Сайт Карпатського біосферного заповідника // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://cbr.nature.org.ua

4 НПП «Подільські Товтри» // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.tovtry.km.ua/ua/natur/objects_park.html

5 Фото Р.І. Марусенка.

6 Фото Р.І. Марусенка.

7 Годованюк А.Й. Правовий режим земель природно-заповідного фонду. Автореф. … к.ю.н. … 12.00.06. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2008. С.5.

8 Класифікацію обєктів природно-заповідного фонду МСОП див.: http://www.unep-wcmc.org/protected_areas/categories/index.html

9 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.unep-wcmc.org/protected_areas/categories/eng/intro.pdf

10 Земельне право: Підручник / За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2001. С.365-366.