Землі рекреаційного призначення

Правовий режим земель природно-заповідного 3

3. Поняття, склад та особливості правового режиму земель рекреаційного призначення


Поняття та склад земель рекреаційного призначення

Відповідно до ст.50 ЗКУ,

«До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.»


На нашу думку, це положення кодексу слід розуміти звужено, витлумачивши його в сукупності із ст.51 ЗКУ, що визначає склад земель рекреаційного призначення:

«До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.»


Виходячи із складу земель рекреаційного призначення, вважаємо, що землями рекреаційного призначення мають вважатися земельні ділянки, спеціально призначені для відпочинку населення, у т.ч. для розміщення обєктів стаціонарної рекреації.

У законодавстві (ч.1 ст.63 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища») вживається термін «рекреаційні зони», що за своїм змістом майже співпадає із терміном «землі рекреаційного призначення»:

«Рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму


У правовій доктрині також вживається поняття «природні рекреаційні території» (А.Г. Бобкова), серед яких виділяються зони відпочинку, курортні зони та лікувально-оздоровчі зони1.


За даними Держкомзему, станом на 01.01.2005 в Україні площа земель рекреаційного призначення становила 104,6 тис.га2. Водночас, незрозуміло, за якими критеріями виділена ця цифра, тому що лише пляжі на узбережжі Чорного та Азовського морів (довжина 2870 км) займають близько 116 тис.га. Є і інша цікава цифра, що ставить під сумнів дані Держкомзему: майже 1,5 млн.га рекреаційних територій радіаційно-забруднені (у межах Київської, Житомирської та Рівненської областей)3. Очевидно, землі рекреаційного призначення виділяються за різними критеріями.


Особливості правового режиму земель рекреаційного призначення

  1. Особливості, що безпосередньо випливають із цільового призначення. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель (ч.2 ст.52 ЗКУ, ч.2 ст.63 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»), зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечить використанню цих зон за цільовим призначенням (ч.2 ст.63 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»). Більш детальних вимог щодо правового режиму земель рекреаційного призначення законодавство не містить, окрім положень про зелені зони міст (див. тему «Правовий режим населених пунктів») та ті території у складі земель рекреаційного призначення, що входять до складу інших категорій земель. Так, напр., ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» передбачає використання для рекреаційних потреб більшості обєктів ПЗФ, у т.ч. створення зон регульованої рекреації, рекреаційних зон тощо. Певне відношення до використання земель рекреаційного призначення має також ст.12 «Екскурсійне відвідування памяток» ЗУ «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000. Також окремі положення, що стосуються правового режиму земель рекреаційного призначення, передбачені санітарними нормами (напр., розд.6 «Вимоги до організації ландшафтно-рекреаційних територій» Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 №173) та нормативними документами у галузі будівництва (напр., ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»);
  2. Додаткові обмеження на використання земель рекреаційного призначення. У чинному законодавстві можна віднайти фрагментарні розпорошені норми, які встановлюють додаткові обмеження на використання земель рекреаційного призначення з метою їх підвищеної охорони. Так, ст.13 ЗУ «Про пестициди та агрохімікати» забороняє застосування на цих землях пестицидів, ч.2 ст.45 ЗУ «Про нафту і газ» вимагає проведення обовязкової екологічної експертизи проектів проведення геологорозвідувальних робіт на землях рекреаційного призначення тощо;
  3. Особливості оподаткування земель рекреаційного призначення земельним податком. П.276.2 ПКУ встановлені підвищені пятикратно ставки оподаткування за використання земельних ділянок рекреаційного призначення не за «функціональним призначенням цих територій». З іншого боку, «заклади культури, науки, освіти, охорони здоровя, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів», в т.ч. розташовані на землях рекреаційного призначення, повністю звільняються від сплати земельного податку (пп.282.1.8 ст.282 ПКУ);
  4. Особливий порядок зміни цільового призначення земель рекреаційного призначення. Відповідно до ч.9 ст.149 ЗКУ, вилучення земель рекреаційного призначення із складу земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні, здійснюється за рішенням КМУ. ЗУ «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» від 17.03.2011 встановлено пятирічну заборону на зміну цільового призначення земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень, об'єктів фізичної культури і спорту в населених пунктах.




1 Див.: Бобкова А. Про поняття природних рекреаційних ресурсів // Право України. 2000. - №5. С.53-54.

2 Проект Загальнодержавної програми використання та охорони земель. - К.: Державний комітет України по земельних ресурсах, ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», 2005 // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://myland.org.ua

3 Проект Загальнодержавної програми використання та охорони земель. - К.: Державний комітет України по земельних ресурсах, ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», 2005 // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://myland.org.ua