Землі промисловості

Правовий режим земель промисловості 3

3. Правовий режим земель промисловості

Станом на 01.01.2006 землі промисловості складають 194,5 тис.га1.


Поняття земель промисловості визначається ч.1 ст.66 ЗКУ:

«1. До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.»


NB. Надмірна землеємність склалася у гірничодобувній промисловості. У чорній металургії і теплоенергетиці понад 40% території займають шламонакопичувачі та інші обєкти для захоронення відходів виробництва. На 01.01.2005 151,1 тис га земель віднесено до порушених (з них не використовуються у виробництві 53,3 тис.га), з яких майже 83% порушено в процесі розробки покладів рудних і нерудних копалин, їх переробки, проведення геологорозвідувальних робіт2.


Відповідно до ч.3 ст.66 ЗКУ,

«3. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.»


Розміри та внутрішнє зонування земельних ділянок промислових підприємств визначаються проектною документацією на підставі СНиП ІІ-89-80 «Генеральні плани промислових підприємств»3, де, зокр., визначаються нормативи мінімальної щільності забудови, що впливає на площу необхідної земельної ділянки, передбачається функціональне зонування території «з урахуванням технологічних звязків, санітарно-гігієнічних та протипожежних вимог, вантажообігу та видів транспорту» (п.3.3 та ін.), визначаються конфігурація забудови (п.3.22), відстані між будівлями (п.п.3.25,3.26, табл. 1-4 та ін.) тощо.

Зокр., п.3.8 норм і правил передбачено виділення на майданчику підприємства таких зон: (а) передзаводської (за межами огорожі чи умовної межі підприємства), (б) виробничої, (в) підсобної, (г) складської. На території промислового вузла виділяються зони (д) громадського центра, (е) майданчиків підприємств, (є) загальних обєктів допоміжних виробництв і господарств. Поділ на зони допускається уточнювати з урахуванням конкретних умов підприємства.


Зовнішнє зонування земель, прилеглих до ділянок промислових підприємств, а саме, встановлення навколо підприємств санітарно-захисних зон, здійснюється на підставі Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 №173 (замінили СН 245-71 «Санітарні норми проектування промислових підприємств»4, затверджені Державним комітетом РМ СРСР у справах будівництва ще 05.11.1971).

Відповідно до санітарної класифікації підприємств, виробництв та споруд (Додаток 4 до Правил), встановлюється 5 класів небезпечності підприємств (І клас найбільш небезпечні підприємства, виробництва та споруди), відповідно до яких санітарно-захисна зона складає від 50 до 3000 м.

Закон не передбачає обмежень щодо кола субєктів, що можуть мати на праві власності або праві користування землі промисловості (див., зокр., ч.2 ст.66 ЗКУ).

Проблема. За «радянських часів» існувала практика влаштування промислових підприємств на земельних ділянках, відведених у користування іншим землекористувачам у смугах відведення залізниць, шосейних доріг, і навіть на землях сільськогосподарського призначення (йдеться про міжколгоспні підприємства). Їхнє землекористування ніяк не оформлювалося, що сьогодні породжує численні конфлікти та суперечки.



1 Поточний архів Держкомзему України.

2 Проект Загальнодержавної програми використання та охорони земель. - К.: Державний комітет України по земельних ресурсах, ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», 2005 // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://myland.org.ua

3 СНиП ІІ-89-80. Генеральные планы промышленных предприятий // М.: Стройиздат, 1981.

4 Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий. СН 245-71 // М.: Издательство литературы по строительству, 1972. 97 с.