Землі морського транспорту

Правовий режим земель промисловості 42

4.2. Правовий режим земель морського транспорту

Ч.1 ст.69 ЗКУ визначає землі морського транспорту через їх склад:

«1. До земель морського транспорту належать землі під:

а) морськими портами з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту;

б) гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт.»


Аналогічно склад земель морського транспорту визначає ч.1 ст.25 ЗУ «Про транспорт», проте вже ч.2 ст.25 встановлює виняток, ЗКУ не передбачений:

«До земель морського транспорту не належать території, насипані або намиті в акваторії за кошти портів.»


Не зовсім зрозумілі мотиви такого положення. У будь-якому випадку, при вирішенні питання про режим намитих земель слід виходити з положень прийнятого пізніше ЗКУ, який відносить до земель морського транспорту всі землі порту. Згідно із ст.1 ЗУ «Про морські порти»,

«16) територія морського порту - частина сухопутної території України з визначеними межами, у тому числі штучно створені земельні ділянки;

17) штучно створена земельна ділянка - земельна ділянка, створена (намита, насипана, створена із застосуванням інших технологій) в межах акваторії морського порту;»


При цьому межі порту включають як його територію, так і акваторію (ч.1 ст.8 цього Закону), під якою розуміється частина водного обєкту (ст.1 Закону). З цього випливає, що землі під акваторією порту також належать до земель морського транспорту. Межі порту встановлюються і змінюються КМУ (ч.1 ст. 8 Закону).

Чинне законодавство є непослідовним при вживанні понять «акваторія», «водний обєкт», «земельна ділянка водного фонду», закон не визначає змісту «користування водним обєктом» (або його частиною «акваторією порту), а головне співвідношення такого користування із користуванням земельною ділянкою. Таке становище дає можливість використовувати механізм надання в користування «акваторії порту» (за рішенням КМУ ч.3 ст.8 Закону) для того, щоб обійти правила земельного законодавства про надання земельних ділянок в користування. І навпаки, двозначності у правовому регулюванні використовуються для того, щоб створити на користувачів земельних ділянок незаконний тиск з мотивів, що акваторія їм у користування не надавалася1.


Навігаційна споруда (маяк)

Мис Тарханкут, АРК


Схема Севастопольського морського рибного порту2


Певні особливості правового режиму земель морських портів встановлені ст.24 ЗУ «Про морські порти». Зокр., згідно з ч.ч. 2, 4 та 5:

«2. Штучно створені земельні ділянки перебувають у державній власності та можуть надаватися у користування, у тому числі в довгострокову оренду. Штучно створені земельні ділянки належать до земель водного фонду.»

«4. Земельні ділянки, на яких розташовані стратегічні обєкти портової інфраструктури, та земельні ділянки, які забезпечують діяльність адміністрації морських портів України, не підлягають приватизації та/або відчуженню у будь-який спосіб.

5. Під час здійснення своїх повноважень посадові особи адміністрації морських портів України та капітан морського порту мають право безперешкодного доступу до обєктів портової інфраструктури, розташованих на земельних ділянках, що перебувають у власності (користуванні) субєктів господарювання, які провадять свою діяльність у морському порту.»


Передбачено, що при приватизації обєктів портової інфраструктури та приватному інвестуванні в них земельні ділянки під причалами та єдиним майновим комплексом передаються в оренду на строк до 49 років (ч.ч.4 та 5 ст.25, ч.2 ст.26), що є далеко не оптимальним рішенням, оскільки призводить до розриву юридичної долі нерухомого майна та земельних ділянок, на яких майно розташоване.


Закон передбачає цілу низку положень, що встановлюють специфічний правовий режим земель, прилеглих до земель морського транспорту. Так, згідно із ч.2 ст.69 ЗКУ, «[н]а підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів відповідно до закону можуть встановлюватись обмеження у використанні земель.» Такі обмеження передбачені ч.3 ст.25 ЗУ «Про транспорт»:

«Спорудження на підходах до портів (каналів) мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів, а також спорудження радіосистем у зоні радіонавігаційних об'єктів погоджується з адміністрацією портів.»


Ч.1 ст.12 Кодексу торговельного мореплавства України передбачає особливий порядок відведення земельних ділянок для потреб торгового мореплавства:

“Відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також будівництва або будь-якої роботи в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів повинно бути погоджено з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, та відповідними місцевими державними адміністраціями і місцевими радами.»





1 Детальніше див.: Федотова О.С. Визначення поняття «акваторія морського порту» за законодавством України та відмежування його від суміжних понять // Форум права. 2009. - №1. С.532-537 / [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09focvcp.pdf

2 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.sevmrp.com/karta_r.htm