Право землекористування

Земельне право зарубіжних країн 5

5. Право землекористування в іноземних країнах


У більшості країн основним правовим титулом землекористування є право оренди строкового оплатного користування земельною ділянкою зобовязального характеру. Перелік інших правових титулів землекористування залежить насамперед від належності тієї чи іншої країни до континентальної чи англосаксонської правової системи.

У країнах континентальної правової системи поряд з орендою поширені класичні речові форми землекористування: емфітевзис, суперфіцій, сервітут тощо. Напр., у РФ гл.17 Земельного кодексу відносить до обмежених речових прав на земельні ділянки право довічного успадковуваного володіння, право постійного (безстрокового) користування та сервітут.

У країнах з англо-американською правовою системою існує цілий набір специфічних прав речових прав землекористування: заповідне володіння (freehold estate in tail), сімейне володіння (home stead), довірче володіння (trust) та ін.

Пропонуємо огляд правового регулювання відносин із використання земельних ділянок на різних титулах користування в окремих країнах.


Оренда землі

NB. Оренда землі використовується в більшості країн світу. У Франції 51% сільськогосподарських угідь використовуються на основі договорів оренди. У Великобританії і Австралії у орендних відносинах беруть участь 1/3 фермерських господарств, що займають близько 40% сільськогосподарських площ1. У Канаді в оренді щорічно знаходяться близько 50% землі, в Японії 20%. У Швейцарії 20% фермерів ведуть господарство на повністю орендованій землі, а 30% - частково на своїй, а частково на орендованій2. Найбільш низький відсоток фермерів-орендарів серед країн Європи в Ірландії, де оренда була символом гноблення ірландців англійськими лендлордами 12%3.


Попри всі відмінності, що існують у правовому регулюванні орендних відносин у різних країнах, можна відзначити принаймні одну важливу тенденцію: при оренді землі для сільськогосподарських потреби встановлюється мінімальний термін оренди, повязаний із тривалістю сівозміни. Часто також встановлюється максимальний строк оренди. Встановлюються і мінімальні розміри земельних ділянок, що надаються в користування. Часто це робиться за допомогою економічних механізмів, шляхом надання державної підтримки лише тим господарствам, що досягають певного розміру.

Розглянемо особливості правового регулювання земельних орендних відносин за законодавством деяких країн.


Законодавство Великобританії про оренду землі являє собою сукупність прийнятих в різний час численних нормативно-правових актів, судових прецедентів, а також норм т.з. загального права. В той же час, у звязку із правовою незахищеністю орендаря англійським парламентом були прийняті різні законодавчі акти, що регулюють контрактні відносини між орендодавцем і орендарем і посилюють захист прав орендаря4. Найважливішим напрямом реформи орендного законодавства є розширення прав на оренду сільськогосподарських угідь і регулювання відносин, повязаних з організацією сільськогосподарського виробництва орендарем. Так, Закон 1986 «Про орендовані ділянки сільськогосподарських земель» передбачає правила перегляду орендної плати спеціальним третейським суддею відповідно до формули, що вміщена у списку №2 до Закону5.

З 1993 р. Земельний закон Соціалістичної Республіки Вєтнам (СРВ) передбачає право оренди землі6. Специфіка використання земельних ділянок орендарями-інвесторами дозволяє говорити про те, що у СРВ самостійним видом використання земель виступає право інвестиційного землекористування7.

В залежності від субєктного складу потенційних орендарів земельні ділянки в користування на умовах оренди надають народні комітети різного рівня. Згідно зі ст.37 Земельного закону передача земельних ділянок в оренду іноземним юридичним та фізичним особам (оренда єдиний титул, на якому ці субєкти можуть використовувати земельні ділянки) здійснюється за рішенням народних комітетів провінцій та міст з центральним управлінням. Сімейним господарства, фізичним особами, територіальним громадам земельні ділянки в оренду надають народні комітети сільських районів, міських округів, столиць провінцій та міст з самоврядуванням8. Крім укладення договору оренди та його державної реєстрації Земельний закон СРВ вимагає отримання спеціального документу земельного сертифікату, що посвідчує право оренди. Саме з моменту отримання земельного сертифікату виникає право оренди9. Міністерством фінансів встановлено мінімальні та максимальні ставки орендної плати, в межах яких розмір орендної плати встановлюється за спеціальною формулою10. Цікаво, що розмір плати для вітчизняних орендарів менше, проте і коло повноважень за договором оренди вужче порівняно з іноземними орендарями. Напр., відчужувати право оренди можуть лише іноземні орендарі11.

У Данії від орендаря вимагається забезпечення таких цілей, як збереження землі в сільськогосподарському виробництві, збереження природи і навколишнього середовища. Закон вимагає від фермера «гарного ведення сільського господарства». Орендарі, що ведуть сільське господарство, зобовязані постійно проживати на фермі. Закон встановлює верхню межу розміру землі, яка може бути у власності або використовуватись на умовах оренди 150 га сільгоспугідь, крім випадку, якщо фермер зможе довести, що внаслідок специфіки його виробництва йому необхідно більше землі і ніхто із місцевих селян не буде заперечувати проти цього12.

Юридичні особи не мають права на оренду сільгоспугідь. Орендар мусить прожити в сільській місцевості не менше 8 років. Якщо ж розмір ферми буде перевищувати 30 га, то він має довести свою професійну кваліфікацію, мати досвід роботи в сільському господарстві і відповідну освіту; також він зобовязується пропрацювати на цій фермі не менше 8 років (це означає, що протягом цього строку він не може надати землю в суборенду). Законом дозволяється отримувати в оренду до трьох ділянок землі, за умови, що відстань між ними не більше 10 км, і жоден із сусідів не буде заперечувати13.

В Данії встановлений максимальний строк оренди 30 років. Законодавство цієї країни забороняє продовження строку оренди і заохочує орендарів, щоб вони викупали цю землю і ставали її власниками14.

Таким чином, датське законодавство проводить послідовну лінію на підтримку відносно великих сімейних комерційних ферм, не допускаючи одночасно ні створення латифундій, ні поміщицьких господарств, ні перетворення землі в обєкт спекуляції. Така земельна політика є одним із факторів, що забезпечують Данії в багатьох випадках провідне місце за ефективністю сільського господарства15.

Будучи колишньою колонією Великобританії, Мянма має систему землекористування, подібну до англійської та систем інших британських колоній в регіоні. Між тим, вона має певні особливості. Закон про обмеження на передачу нерухомого майна 1987 р. встановлює заборону надання будь-яких прав (в т.ч. оренди) на нерухоме майно іноземцям16.

Державні підприємства та установи (міністерства, напр.) можуть надати іноземному підприємству довгострокове (на 30-50 років) «право користування» землею, якою вони володіють. Це право повинно бути затверджено Інвестиційною комісією Мянми як складова умов дозволу за Законом про іноземні інвестиції. Таке право користування вважається таким, що не підпадає під загальну заборону оренди17.

Значна площа осушених польдерів18 у Нідерландах знаходиться у державній власності і використовується на підставі довгострокової оренди. Орендуються і інші землі. Відносини із оренди земель регулюються законом 1958 р. «Про оренду» з наступними змінами та доповненнями 1977, 1978, 1980, 1983 рр.19 В цілому 30% землі знаходиться в орендному користуванні і приблизно половина господарств частково або повністю працюють на орендованій землі20. З урахуванням важливості інституту оренди держава регулює всі її види, видаються дозволи на оренду.

У Німеччині орендні відносини регулюються Німецьким цивільним уложенням (далі НЦУ), а оренда сільськогосподарських земель - також законом від 08.11.1985 «Про правове регулювання сільськогосподарської оренди», законом від 08.11.1985 «Про повідомлення і опротестування договорів оренди земельних ділянок»21. Договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення як спеціальний вид договору оренди підлягають загальним положенням §§581-597 НЦУ. Особливості договорів оренди земельних ділянок закріплені в §§582-584 НЦУ22.

Закон передбачає можливість укладення договорів сільськогосподарської оренди на строк до одного року в усній формі23. Сторони зобовязані повідомити про укладення договору оренди орган, що уповноважений видавати дозволи на угоди із земельними ділянками. У певних випадках («нездоровий перерозподіл» земель, їх подрібнення, невідповідність орендної плати потенційним доходам від використання земельної ділянки) цей орган може опротестувати договір оренди24.

У Польщі розмір при оренді земельних ділянок орендар не має права власності на зведені будівлі і споруди25. Видається, що дане правило є цілком логічним і повинно бути перенесене у законодавство України. Протилежний підхід суперечить сутності оренди як права тимчасового користування земельними ділянками.

Правове регулювання сільськогосподарської оренди у Франції здійснюється на основі спеціальних джерел права, головним з яких є Статут сільськогосподарської оренди, проголошений Ордонансом Code Rurale, до якого неодноразово вносились зміни і доповнення (13.04.1946, 30.12.1960, 12.07.1967, 31.12.1970, 03.01.1972, 15.07.1975, 04.07.1980). У 1984 р. прийнято закон про статус оренди ферми та спільщини та контроль за структурами аграрних господарств. У 1985 р. прийнято закон про одноосібне підприємство з обмеженою відповідальністю та про аграрне господарство з обмеженою відповідальністю26.

Закон 1988 р. «Про сільськогосподарську адаптацію» розширює дозволені види використання сільськогосподарських земель орендарями, виводячи їх за рамки сільськогосподарської діяльності, дозволяючи орендарям отримувати додатковий дохід із діяльності, повязаної з експлуатацією кемпінгів, ресторанів, консервних заводів, що функціонують на основі переробленої сільськогосподарської продукції27.

Встановлені обмеження на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення: вони повинні бути спершу запропоновані фермерам, орендарям, причому останні можуть в судовому порядку вимагати призначення більш низької ціни, ніж запропоновано. Власник не вправі залишати землю без обробітку на строк більше 5 років. По спливу цього строку земельна ділянка може бути надана в користування іншій особі28.

Орендар, що скористався правом переважної купівлі земельної ділянки, зобовязаний вести господарство на цій ділянці не менше девяти років29.

При оренді пасовищ допускається спільне користування земельною ділянкою орендаря та орендодавця. Напр., орендодавець може використовувати мисливські будинки, підйомники для лижників тощо, розташовані на ділянці30.

У США за загальним правилом права орендаря практично без обмежень можуть відступатися іншим особам31. Існує обмежене право орендодавця на відвідування орендованої земельної ділянки, що називається «спостереження з метою можливого попередження псування майна»32. До обмежень прав орендаря належать також заборонені види діяльності орендаря, які можуть бути передбачені сторонами при укладенні договорів оренди. Орендодавець має право вимагати припинення дії договору у випадку, якщо орендар застосовує заборонений вид використання орендованої земельної ділянки33. Заслуговує на увагу ретельне врегулювання федеральним законодавством і законодавством штатів обовязків орендаря, повязаних з ефективним використанням орендованої земельної ділянки, здійсненням комплексу заходів, спрямованих на боротьбу з ерозією ґрунтів. Захищаючи землі від водної та повітряної ерозії, орендар повинен розробляти плани збереження еродованих ґрунтів, які передбачають методику збереження ґрунтів та управління діяльністю ферм34, користування водостоками, водовідводами, дренажними ділянками, лісовими угіддями і іншими природними ресурсами. На орендаря також покладається обовязок здійснювати комплекс заходів по охороні природних обєктів від впливу сільськогосподарського виробництва. При цьому особливе значення надається дотриманню екологічних і санітарногігієнічних вимог при застосуванні в сільському господарстві пестицидів, мінеральних добрив. Проблеми, повязані із використанням сільськогосподарських хімікатів, є предметом імперативного регулювання35.

У діяльності зареєстрованих благодійних організацій широко використовується т.з. довічна оренда (life lease). Такі організації надають у користування земельні ділянки та житло для незабезпечених осіб36. Існують спілки орендарів (leasehold condominiums)37.

У Швеції є поширеною оренда земель сільськогосподарського призначення. Біля 15% сільськогосподарських земель орендується, біля 35% фермерів орендують частину оброблюваних ними земель38. Слушним видається правило, за яким при поверненні орендованої ділянки власник зобовязаних викупити в орендаря будинки та інше майно, повязане з нерухомістю (компенсувати різницю вартості між незабудованою і забудованою ділянкою)39.

Існує практика надання державних земель сільськогосподарського призначення в оренду на конкурсних засадах, причому враховується пропонований розмір орендної плати, фахова підготовка потенційного орендаря, його кредитоспроможність тощо40.


Право постійного користування землею

Слід зазначити, що повного аналога праву постійного користування земельними ділянками, передбаченому ст.92 ЗКУ, в досліджених нами зарубіжних країнах (крім пострадянських) виявити не вдалося. Пропонуємо деякі відомості про деякі схожі конструкції, що використовуються за кордоном.

Право постійного («wieczyste» - дослівно пол. «вічне») землекористування у Польщі передбачене ст.ст.232-243 Цивільного кодексу41. Це спадкове та відчужуване речове право, що встановлюється на строк 99 років, а в певних виняткових випадках на коротший строк (ст.236), може бути встановлено щодо державної або комунальної земельної ділянки (ст.232). Передача права здійснюється за правилами, встановленим для відчуження нерухомості (ст.237). Будинки і споруди є власністю користувача, проте по закінченню строку користування земельною ділянкою припиняється і право на будівлі та споруди як похідне (ст.235). Договір повинен передбачати винагороду, що сплачується користувачу за будівлі і споруди, що знаходитимуться на ділянці на момент припинення права. Природно, що при цьому договір має визначати також і зобовязання користувача щодо будівництва, відбудова та утримання таких будівель і споруд (§2 ст.239)

З 1988 р. Земельний закон Соціалістичної Республіки Вєтнам (СРВ) передбачає право стійкого довгострокового землекористування, що по суті відповідає праву постійного землекористування, відомому законодавству України, проте практично не містить обмежень щодо субєкта права користування; не можуть мати землю на цьому титулі лише іноземні субєкти42.

Землекористувачі мають широке коло повноважень. Ст.36 Земельного закону містить обмежений перелік випадків, коли за ініціативою землекористувача на зміну цільового призначення повинен бути отриманий дозвіл компетентного державного органу (зміна призначення ділянки, що використовується для вирощування рису, під залісення, вирощування аквакультури, переведення сільськогосподарських угідь у несільськогосподарські тощо). В інших випадках землекористувачі самі змінюють цільове призначення з подальшою реєстрацією зміни цільового призначення. Крім того, вони можуть розпорядитися правом землекористування шляхом обміну, продажу, дарування, передачі у спадщину тощо43. Передача права здійснюється за цивільно-правовою угодою і підлягає державній реєстрації44.

Цікавим є інститут визнання права користування, що донедавна (до 01.07.2004, коли був введений в дію чинний Земельний закон) існував у СРВ. По суті визнання земельних прав означало легалізацію фактичного користування землею, що здійснювалося без встановлених законом підстав. Визнання здійснювалося народним комітетом, поширювалося лише на визначене коло субєктів (громадян, деякі види юридичних осіб, громади), до 15.10.1993 відбувалося безоплатно, після цього за плату. Визнання прав здійснювалося як тимчасовий захід45.


Право користування землею за звичаєвим правом окремих країн

За звичаєвим правом народів Африки зазвичай не визнається право власності на землю. Натомість, існують права використання та зайняття землі. Субєктом права є племя, клан чи родина. Як правило, земельна ділянка реєструється на імя вождя чи голови, і у відносинах із третіми особами він виступає як власник земельної ділянки. Але коли йдеться про внутрішні відносини групи осіб, кожен голова родини має право на наділення землею для садиби, обробітку та випасання худоби46.

У північній частині Руанди, що залишалася за межами впливу центральної влади, земля традиційно використовувалася громадами за специфічною системою земельної залежності («ubukonde»). За цією системою, регламентованою нормами звичаєвого права, особа, що першою зайняла землю, голова громади («umukonde»), надавала землю своїм родичам та окремим залежним особам з-за меж громади. Останні сплачували голові невелику символічну плату у формі пива або відробітку47.

Після здобуття Руандою незалежності від Бельгії в 1960 та 1961 роках вживалися законодавчі заходи з метою викорінення звичаєвого землеволодіння. Основним засобом для цього була обрана реєстрація прав на землю, проте успіх був невеликим48.

Уряд Еквадору не визнавав прав корінних народів до 1990 р. З цього року спільнотам зі складу корінних народів стали систематично надаватися права на землю. Між тим, держава залишає за собою право на корисні копалини, у т.ч. нафту, а права корінним народам надають з умовою не перешкоджати розвідці та видобуванню корисних копалин49.

Використання земельних ділянок відповідно до звичаєвого права Індонезії здійснюється громадою, проте звичаєве право (адат) визнає низку прав користування землею. Контроль громади за правами окремих осіб, на думку дослідників, охоплюється специфічним загальним правом громади розпоряджатися землею «хак улайат». Це право має дві основні особливості. По-перше, право громади є «слабшим», а особи «сильнішим» при вк ладенні більшої частки праці та капіталу у землю. Чим менше особа працює, тим більша ймовірність, що громада передасть право користуванні її земельною ділянкою іншому члену. По-друге, передача прав на землю однією особою іншій підлягає жорсткому контролю громади або її голови50.

Також Основний аграрний закон визнає кілька традиційних прав, включаючи право очищувати землю від лісу, ловити та розводити робу, проводити воду, збирати лісові продукти. Поряд із цим, законодавство не передбачає механізму визнання та реєстрації таких прав, через що захистити їх неможливо51.




1 Быстров Г.Е. Правовые проблемы земельной и аграрной реформ в зарубежных странах: теория, практика, итоги, перспективы. Минск: БГЭУ, 2001. С.125.

2 Гайдуцький П.І. Оренда в агрокомплексі: Запитання і відповіді. К.: Україна, 1991. С.7-8.

3 Назаренко В.И. Зарубежный опыт функционирования земельного рынка // [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.antax.ru

4 Быстров Г.Е. Правовые проблемы земельной и аграрной реформ в зарубежных странах: теория, практика, итоги, перспективы. Минск: БГЭУ, 2001. С.128.

5 Быстров Г.Е. Земельная и аграрная реформа в зарубежных странах: правовая теория и практика- Мн.: БГЭУ, 1999. - С.152-153.

6 Чау Тхи Хань Ван. Земельное законодательство Социалистической Республики Вьетнам и Украины: сравнительно-правовой анализ. Дис. … к. ю. н. … 12.00.06. Х.: Национальная юридическая академия имени Ярослава Мудрого, 2007. С.136.

7 Чау Тхи Хань Ван. Земельное законодательство Социалистической Республики Вьетнам и Украины: сравнительно-правовой анализ. Дис. … к. ю. н. … 12.00.06. Х.: Национальная юридическая академия имени Ярослава Мудрого, 2007. С.8, 156.

8 Чау Тхи Хань Ван. Земельное законодательство Социалистической Республики Вьетнам и Украины: сравнительно-правовой анализ. Дис. … к. ю. н. … 12.00.06. Х.: Национальная юридическая академия имени Ярослава Мудрого, 2007. С.139.

9 Чау Тхи Хань Ван. Земельное законодательство Социалистической Республики Вьетнам и Украины: сравнительно-правовой анализ. Дис. … к. ю. н. … 12.00.06. Х.: Национальная юридическая академия имени Ярослава Мудрого, 2007. С.140.

10 Чау Тхи Хань Ван. Земельное законодательство Социалистической Республики Вьетнам и Украины: сравнительно-правовой анализ. Дис. … к. ю. н. … 12.00.06. Х.: Национальная юридическая академия имени Ярослава Мудрого, 2007. С.141.

11 Чау Тхи Хань Ван. Земельное законодательство Социалистической Республики Вьетнам и Украины: сравнительно-правовой анализ. Дис. … к. ю. н. … 12.00.06. Х.: Национальная юридическая академия имени Ярослава Мудрого, 2007. С.141.

12 Назаренко В.И. Зарубежный опыт функционирования земельного рынка // [Електронний ресурс]. www.antax.ru

13 Назаренко В.И. Зарубежный опыт функционирования земельного рынка // [Електронний ресурс]. www.antax.ru

14 Назаренко В.И. Зарубежный опыт функционирования земельного рынка // [Електронний ресурс]. www.antax.ru

15 Назаренко В.И. Зарубежный опыт функционирования земельного рынка // [Електронний ресурс]. www.antax.ru

16 Christie, Alec. Myanmar: Oil and Gas Sector: Registration of Transfers and Leases of Land // International Energy Law & Taxation Review. 2000. P. 46.

17 Christie, Alec. Myanmar: Oil and Gas Sector: Registration of Transfers and Leases of Land // International Energy Law & Taxation Review. 2000. P. 47.

18 Родюча територія з рівнинним рельєфом нижче рівня моря, що створена за рахунок осушення водойми.

19 Быстров Г.Е. Земельная и аграрная реформа в зарубежных странах: правовая теория и практика- Мн.: БГЭУ, 1999. - С.158.

20 Назаренко В.И. Зарубежный опыт функционирования земельного рынка // [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.antax.ru

21 Быстров Г.Е. Правовые проблемы земельной и аграрной реформ в зарубежных странах: теория, практика, итоги, перспективы. С.134.

22 Германское право. Ч. 1. Гражданское уложение. М.:, 1996.

23 Быстров Г.Е. Земельная и аграрная реформа в зарубежных странах: правовая теория и практика- Мн.: БГЭУ, 1999. - С.144.

24 Быстров Г.Е. Земельная и аграрная реформа в зарубежных странах: правовая теория и практика- Мн.: БГЭУ, 1999. - С.144-145.

25 Горбатович С.М. Про досвід Польщі щодо ефективного управління земельними ресурсами та можливості його впровадження в Україні // Землевпорядний вісник. 2004. - №3. С.88.

26 Быстров Г.Е. Земельная и аграрная реформа в зарубежных странах: правовая теория и практика. - Мн.: БГЭУ, 1999. - С.134.

27 Быстров Г.Е. Земельная и аграрная реформа в зарубежных странах: правовая теория и практика. - Мн.: БГЭУ, 1999. - С.86, 149.

28 Быстров Г.Е. Земельная и аграрная реформа в зарубежных странах: правовая теория и практика. - Мн.: БГЭУ, 1999. - С.86.

29 Быстров Г.Е. Земельная и аграрная реформа в зарубежных странах: правовая теория и практика. - Мн.: БГЭУ, 1999. - С.148.

30 Быстров Г.Е. Земельная и аграрная реформа в зарубежных странах: правовая теория и практика. - Мн.: БГЭУ, 1999. - С.149.

31 Кокотов Б.В. Фермерская аренда в США // Государство и право. 1997. - №11. С.95-101.

32 Быстров Г.Е. Правовые проблемы земельной и аграрной реформ в зарубежных странах: теория, практика, итоги, перспективы. С.132.

33 Быстров Г.Е. Земельная реформа в зарубежных странах: правовая теория и практика. Мн.: БГЭУ, 1999. С.139.

34 Клюкин Б.Д. Правовое регулирование сельского хозяйства США. С.141.

35 Быстров Г.Е. Правовые проблемы земельной и аграрной реформ в зарубежных странах: теория, практика, итоги, перспективы. С.137.

36 Шляхи підвищення ефективності управління земельними ресурсами міст України. К.: ІРЦ «Реформування земельних відносин в Україні», 2005. С.159.

37 Шляхи підвищення ефективності управління земельними ресурсами міст України. К.: ІРЦ «Реформування земельних відносин в Україні», 2005. С.160.

38 Введение в шведское право. Отв. ред. Крылов Б.С. М.: Юрид. лит., 1986. С.286-287.

39 Шляхи підвищення ефективності управління земельними ресурсами міст України. К.: ІРЦ «Реформування земельних відносин в Україні», 2005. С.169.

40 Оренда землі в Україні (правовий і економічний аспекти). К.: Інститут землеустрою УААН, 1994. С.13.

41 Kodeks cywilny - Ksi?ga Pierwsza, tytu?y I, II, III, IV // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.kodeks-cywilny.pl/.

42 Чау Тхи Хань Ван. Земельное законодательство Социалистической Республики Вьетнам и Украины: сравнительно-правовой анализ. Дис. … к. ю. н. … 12.00.06. Х.: Национальная юридическая академия имени Ярослава Мудрого, 2007. С.161-163.

43 Чау Тхи Хань Ван. Земельное законодательство Социалистической Республики Вьетнам и Украины: сравнительно-правовой анализ. Дис. … к. ю. н. … 12.00.06. Х.: Национальная юридическая академия имени Ярослава Мудрого, 2007. С.126.

44 Чау Тхи Хань Ван. Земельное законодательство Социалистической Республики Вьетнам и Украины: сравнительно-правовой анализ. Дис. … к. ю. н. … 12.00.06. Х.: Национальная юридическая академия имени Ярослава Мудрого, 2007. С.134.

45 Чау Тхи Хань Ван. Земельное законодательство Социалистической Республики Вьетнам и Украины: сравнительно-правовой анализ. Дис. … к. ю. н. … 12.00.06. Х.: Национальная юридическая академия имени Ярослава Мудрого, 2007. С.157-159.

46 Nading, John McClung. Property under Siege: The Legality of Land Reform in Zimbabwe // Emory International Law Review. - Fall 2002. P. 744.

47 Rose, Laurel L. Women's Land Access in Post-Conflict Rwanda: Bridging the Gap Between Customary Land Law and Pending Land Legislation // Texas Journal of Women and the Law. - Spring 2004. P. 208.

48 Rose, Laurel L. Women's Land Access in Post-Conflict Rwanda: Bridging the Gap Between Customary Land Law and Pending Land Legislation // Texas Journal of Women and the Law. - Spring 2004. P. 218.

49 Kimerling, Judith. Indigenous Peoples and the Oil Frontier in Amazonia: The Case of Ecuador, ChevronTexaco, and Aguinda v. Texaco // New York University Journal of International Law and Politics. - Spring 2006. Р. 432-433.

50 Fitzpatrick, Daniel. Disputes and Pluralism in Modern Indonesian Land Law // Yale Journal of International Law. - Winter 1997. P. 181-182.

51 Szczepanski, Kallie. Land Policy and Adat Law in Indonesia's Forests // Pacific Rim Law and Policy Journal. - January, 2002. P. 188