Часи аграрної реформи в Росії середини ХІХ ст.

Розвиток земельно-правового регулювання в Україні 5 Часи аграрної реформи в Російській імперії середини XIX ст

5 Часи аграрної реформи в Російській імперії середини XIX ст.

Загальна характеристика вирішення земельного питання під час реформи. Звільнення селян з кріпосної залежності було проголошено Маніфестом від 07.02.1861. Звільнення повинно було супроводжуватися вирішенням земельного питання, докорінною перебудовою земельних відносин на селі.

Загальним положенням про селян, що вийшли з кріпосної залежності від 19.02.18611, Положенням про викуп селянами садибної та надільної землі від 11.02.18612 та відповідними місцевими положеннями встановлювалися норми надання земельних ділянок: нижча та вища, а у степовій зоні єдина «указна». Поміщик мав право зобовязати селянина прийняти вищу норму наділів (і активно реалізовував це право у місцевостях, де землі були низької якості, щоб змусити селянина внести якомога більшу суму коштів за викуп землі). В свою чергу, селянин не мав права вимагати надання земельної ділянки у більшому розмірі, ніж передбачала нижча норма. За угодою з селянином поміщик мав право надати селянину безоплатно наділ у розмірі однієї чверті від вищої або указної норми. Це положення закону також широко використовувалося поміщиками для обезземелення селян3. Встановлюватися нормативи визначення викупної суми (вартості земельної ділянки, що викупалася)4 тощо.

Негативні явища у землекористуванні. Реформа 1861 р., не будучи достатньо економічно та екологічно обґрунтованою, призвела до утворення економічно неефективних господарств, що не були здатні забезпечити раціональне використання земель, а також до поширення черезсмужжя та дальноземелля явищ, ефективна боротьба з якими розпочалася лише під час аграрної реформи Столипіна. Кожен селянин мав до кількох десятків смуг своєї землі, перемежованих із земельними ділянками інших селян чи поміщика, черезсмужжя земель селян та поміщика досягало 900 чол. на населений пункт5.

Тогочасна реформа являє приклад, як недалекоглядні, недостатньо продумані реформаторські заходи здатні істотно зменшити позитивні наслідки реформ і навіть звести їх нанівець. Досвід тих часів необхідно памятати зараз, при реформуванні аграрного сектору економіки України, усіма можливими засобами запобігаючи парцеляції земельних угідь, стимулюючи створення економічно міцних господарств, що здатні ефективно використовувати землю у відповідності до екологічних вимог.

Обмеження прав на землю та земельні сервітути. Згідно із Положенням про селян, що звільнилися з кріпосної залежності, такі селяни не повинні були мати небезпечних у пожежному відношенню будівель на певній відстані від поміщицьких будівель6. Встановлювалися й інші обмеження прав селян на земельні ділянки.

З іншого боку, при звільненні селян із кріпосної залежності стало очевидним, що без надання селянам певних прав щодо користування деякими угіддями поміщиків лісами, водами, луками тощо селяни не зможуть вести ефективного господарства. Крім того, в силу черезсмужного розташування розмежованих в ході реформи 1861 р. земель селян та поміщиків виникала потреба встановлення сервітутів проходу, проїзду до кожної зі смуг, до місць випасання худоби, водойм, лісів тощо. Дана проблема у різних місцевостях імперії вирішувалася по-різному. Напр., у Царстві Польському селянам були залишені всі сервітути, якими вони користувалися до реформи, у тому числі, окрім «сервітутів з необхідності», право користування поміщицьким лісом, право сінокосіння, право випасання худоби, право на полювання та рибальство7.

На противагу, в «малоросійських» губерніях селянам були надані лише права на поміщицькі землі, «викликані силою необхідності» права на дороги, на прогін худоби через землі поміщика та на водопій. Права ж, напр., лісокористування не визнавалися: відповідно до п.18 Положення про поземельний устрій селян, що розташовуються на поміщицьких землях у губерніях: Київській, Подільській та Волинській, панські ліси залишалися «у виключному розпорядженні» поміщиків, навіть якщо раніше селянам у них були відведені покоси8.

З виникненням черезсмужжя зявився так званий «сервітут толоки»9, що передбачав випасання худоби на чужих землях. На думку Р.І. Марусенка, це право навряд чи можна вважати земельним сервітутом, оскільки воно нерідко мало особистий, зобовязальний характер, причому могло повязуватися з конкретною особою10. Численність спорів, повязаних із правом випасання худоби на толоках та черезсмужних полях, зумовила видання царського Повеління від 04.04.1865 «Про право на випасання на полях загальної сівозміни у нерозмежованих маєтках південно-західного краю», яким було дозволено обмежене право випасання худоби11.




1 Див., зокр., Российское законодательство Х-ХХ вв. Т. 7. Документы крестьянской реформы. М.: Юрид. лит., 1986. С.38.

2 Індиченко П.Д. Земельне законодавство поміщицько-буржуазної Росії (1861-1917). К.: Видавництво Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка, 1959. С.24.

3 Земельне право. За ред. проф. М.Д. Казанцева. Українське видання за ред. к.ю.н. В.З. Янчука. К.: Видавництво Київського університету, 1960. С.20; Індиченко П.Д. Земельне законодавство поміщицько-буржуазної Росії (1861-1917). К.: Видавництво Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка, 1959. С.24-26, Российское законодательство Х-ХХ вв. Т. 7. Документы крестьянской реформы. М.: Юрид. лит., 1986. С.38, 131-132 та ін.

4 Див. ст.ст.12-19 Положення про викуп // Российское законодательство Х-ХХ вв. Т. 7. Документы крестьянской реформы. М.: Юрид. лит., 1986. С.123-124.

5 Билимович А. К вопросу об упразднении сервитутов. - К., 1911. - С.42.

6 Блага І. Обмеження права власності (з історії проблеми) // Право України. 2000. - №1. С.123.

7 Абрамович К. О крестьянских сервитутах. С.-Пб.: Типография М. Меркушева, 1895. С.15-17.

8 Абрамович К. О крестьянских сервитутах. С.-Пб.: Типография М. Меркушева, 1895. С.201-202.

9 Сервітутом це право вважали Могильницький С.В. (Могильницький С.В. О сервитутахъ, о разверстаніи и о коммассаціи крестьянскихъ земель Волынской губерніи. Житомир, 1902. С.5), Фон-Бринкман А.А. (Фон-Бринкман А.А. Къ вопросу о ликвидаціи сервитутныхъ отношеній // Вестник права. 1906. кн. 1. С.348) та деякі інші дослідники.

10 Марусенко Р.І. Земельний сервітут: історія і сучасність // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - Випуск 52. С.27.

11 Абрамович К. О крестьянских сервитутах. С.-Пб.: Типография М. Меркушева, 1895. С.209.