Приватизація земельних ділянок. Поняття та правові моделі

Набуття перехід та припинення права власності на земельні ділянки 1.1

1. Приватизація земельних ділянок


1.1. Поняття та правові моделі приватизації


Приватизація земельних ділянок займає важливе місце у реформуванні земельних правовідносин. В Україні вона розпочалася із прийняттям ЗУ «Про форми власності на землю» та нової ред. (від 13.03.1992) ЗКУ 1990 р. і триває досі. Законодавство не пішло шляхом приватизації на основі земельних бонів (такий спосіб первісно передбачався Концепцією роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, ухваленою Постановою ВРУ 31.10.19911), натомість, приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі земель у власність громадянам. Деякі дослідники також відносять до приватизації земель процедури паювання та розпаювання землі (див. тему «Право на земельну частку (пай)»).


Поняття приватизації земельних ділянок

Ні в законодавстві, ні у правовій доктрині остаточно не усталилося єдиного розуміння (не кажучи вже про поняття) приватизації земельних ділянок. Існуючи точки зору можна умовно поділити на широкий та вузький підходи.


Широкий підхід передбачає розгляд приватизації як відчуження майна, що перебуває у державній (комунальній) власності, на користь фізичних та юридичних осіб. Саме таке визначення закріплене у ст.1 ЗУ «Про приватизацію державного майна», який відносить до обєктів приватизації «земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації» (ч.1 ст.5). Виходячи із такого розуміння, викладені й норми ст.4 та ін. ЗУ «Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва» (який також передбачає приватизацію земельних ділянок), деякі укази Президента України із земельних питань. Широке розуміння приватизації використовують у своїх працях, зокр., В.В. Носік, П.Ф. Кулинич2 та ін. науковці).


За вузького підходу приватизація розглядається як безоплатне, одноразове (в межах встановлених норм) відчуження земельних ділянок державної та комунальної власності виключно громадянам (в такому розумінні приватизація буде розглядатися і у даному питанні теми).

Прихильником такого розуміння є В.І. Андрейцев3. Варіантом вузького розуміння приватизації є підхід, висловлений П.Ф. Кулиничем, який в одній з робіт розглядав як приватизацію лише безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок, раніше наданих в користування громадян4. Пізніше такий самий підхід використав М.В. Шульга5.

Проблема. Відповідно до ч.4. ст.116 ЗКУ, «[п]ередача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання» (виділення додане - А.М.). Постає питання: як співвідносити «одноразовість» приватизації із фактом приватизації земельних ділянок відповідно до попереднього ЗКУ? Закон обходить дане питання стороною, що дає підстави для повторної безоплатної приватизації. Спеціальні правила існують лише відносно земельних ділянок для ведення ОСГ: ч.6 ст.4 ЗУ «Про особисте селянське господарство» встановлює, що «[г]ромадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства».



Правові моделі приватизації земельних ділянок

У теорії земельного права прийнято виділяти різні «моделі» приватизації земельних ділянок. На наш погляд, з урахуванням сучасного стану земельного законодавства доцільно виділяти такі моделі, або процедури (класифікація ґрунтується на підході, запропонованому В.І. Андрейцевим6):

  • т.з. повну модель (процедуру) приватизацію земельних ділянок в порядку відведення;
  • спрощену модель (процедуру) приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані в користування особам, що бажають їх приватизувати (заявникам);
  • ускладнену модель (процедуру) приватизацію земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших осіб (не заявника);
  • приватизацію земельних ділянок колективами громадян (по суті юридичними особами);
  • приватизацію земельних ділянок для ведення ФГ.

Нижче ці моделі (окрім ускладненої, яка є свого роду екзотикою), розглядаються детально.



1 Відомості Верховної Ради України. 1991. - N 53. - Ст.795.

2 Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П.Гетьман та ін.: За ред. М.В. Шульги. К.: Юрінком Інтер, 2004. С.76, 89.

3 Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак.: Повний акад. курс / За ред. В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001. С.231.

4 Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П.Гетьман та ін.: За ред. М.В. Шульги. К.: Юрінком Інтер, 2004. С.89.

5 Шульга М.В. Питання приватизації земельних ділянок громадянами // Земельне право України: проблеми теорії та практики. 2007. - №4-5. С.47-56.

6 Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак.: Повний акад. курс / За ред. В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001. С.240.