Набуття права власності на земельні ділянки за цивільно-правовими угодами. Спадкування

Набуття перехід та припинення права власності на земельні ділянки 2.6

 

2.6. Спадкування

Відносини спадкування врегульовані Книгою шостою ЦКУ «Спадкове право». Згідно зі ст.1216 ЦКУ,

«1. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).»

 

Таке визначення усталилося і в цивільному законодавстві, і у правовій доктрині. Тому формулювання ст.131 ЗКУ, де спадкування назване «угодою», видається некоректним. Цілком очевидно, що говорити про вимоги до змісту та письмову нотаріальну форму (ст.132 ЗКУ) спадкування неправильно. Таким чином, видається, що вимоги ст.132 ЗКУ не можуть поширюватися на спадкування. Не можна вважати також, що ці вимоги стосуються заповіту (гл.85 ЦКУ) чи спадкового договору (гл.90 ЦКУ).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Обидва види спадкування детально врегульовані ЦКУ.

Реєстрація права власності на землю (див. вище) при спадкуванні проводиться нотаріусами, що видають свідоцтва про право на спадщину. Підстави та порядок видачі таких свідоцтв регламентуються ЗУ «Про нотаріат» (гл.7, ст.ст.66-69), а також Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Мінюсту України від 22.02.2012 №296/5.

NB. Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦКУ, спадщина «належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини» (тобто з дня смерті спадкодавця або дня оголошення його померлим ст.1220 ЦКУ). Згідно із ч.2 ст.1299 ЦКУ, «[п]раво власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту реєстрації цього майна». Під «реєстрацією майна» вочевидь мається на увазі реєстрація права на майно (ст.182 ЦКУ). Щодо реєстрації права власності на земельні ділянки див. вище пп.2.1.

Таким чином, після смерті спадкодавця до моменту реєстрації спадкоємцем права власності на земельну ділянку земельна ділянка має невизначений правовий режим, є нібито «нічийною». Як видається, такий підхід законодавця є дуже невдалим. Не варто було встановлювати правила ст.1299; тоді ст.1268 могла б вважатися спеціальною по відношенню до правил про виникнення права власності на земельну ділянку, і невизначеності в режимі ділянки не існувало б.