Викуп земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності

Набуття перехід та припинення права власності на земельні ділянки 4.2

4.2. Викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності

«Обовязкове відчуження може бути не кількісного характеру, а лише якісного. Воно повинно застосовуватися, головним чином, тоді, коли селян можна влаштувати на місцях, для покращення способів використання ними землі, воно видається можливим тоді, коли необхідно: при переході до кращого способу господарства влаштувати водопій, влаштувати прогін до пасовиська, влаштувати дороги, нарешті, позбутися шкідливого черезсмужжя» (П.А. Столипін)1.

 

Законодавством (ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., ратифікованої ЗУ від 17.07.1997, ст.41 КУ, ст.ст.140, 146, 147 та ін. ЗКУ, ст.350, 351 ЦКУ, ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності») передбачена можливість примусового викупу земельних ділянок приватної власності. Законодавство розділяє викуп земельних ділянок (1) для суспільних потреб та (2) з мотивів суспільної необхідності.

Так, викуп земельної ділянки може здійснюватися для визначених у ст.7 ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» суспільних потреб за умови дотримання наступної процедури:

  • погодження місця розташування обєкту, під розміщення якого викупляється земельна ділянка, відповідно до ст.151 ЗКУ;
  • прийняття рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб (ст.10 ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»);
  • проведення переговорів щодо викупу земельної ділянки (ст.11 вказаного Закону);
  • укладення договору купівлі-продажу або міни (ст.12 Закону).

Викуп земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюється для потреб, зазначених у ст.15 ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Такий викуп може бути примусовим.

При цьому слід враховувати положення ч.5 ст.41 КУ, за якою

«Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.»

 

Відповідно до ч.2 ст.15,

«2. Примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, допускається, як виняток, з мотивів суспільної необхідності лише в разі, якщо будівництво зазначених у частині першій цієї статті об'єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанта з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників.»

 

Дане положення разом із переліком потреб у ч.1 ст.15 слугує визначенню «підстав» примусового відчуження. Втім, наявність таких підстав не позбавляє необхідності проведення оціночного тексту, передбаченого КУ, щодо наявності «мотивів суспільної необхідності».

Згідно із Законом, примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності може бути застосоване тоді, коли згоди із власником за процедурою відчуження для суспільних потреб не досягнуто. Тоді відповідний орган може звернутися до суду. Відповідно до ч.4 ст.16 ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»,

«4. Рішення суду про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, разом із документами, що підтверджують попередню та повну сплату колишньому власнику викупної ціни або державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, надане замість відчуженого, є підставою для державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені об'єкти.

 

Проблема. М.С. Федорченко слушно звертає увагу на те, що ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» робить невиправдану спробу жорстко розписати випадки і процедуру придбання державою та територіальними громадами земельних ділянок «для суспільних потреб» навіть тоді, коли власник проти такого придбання не заперечує. Таким чином, невиправдано створено додаткове правове регулювання відносин, які цього не потребували адже за наявності згоди обох сторін сторони виступають рівноправними субєктами ринку, і мали б укладати угоду за взаємною згодою без зайвих перешкод та формальностей2.

 

Можливість викупу земельних ділянок для суспільних потреб передбачена також ЗУ «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» від 22.12.2006 (див. ст.ст.12,19). Між тим, процедурні положення цього Закону фактично заміщаються нормами більш пізнього ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Спеціальний порядок викупу земельних ділянок передбачено ЗУ «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» в ред. ЗУ від 05.06.2009 №1474-VI. Норми цього Закону підлягають застосуванню як спеціальні по відношенню до ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

 

 

 


1 Відтворено за публікацією: Третяк А.М. Історія земельних відносин та землеустрою в Україні: Навчальний посібник. К.: Аграрна наука, 2002. С.249-250.

2 Федорченко М. Експропріація як форма обороту земельних ділянок: окремі проблемні аспекти // Українське комерційне право. 2010. - №10. С.57-64.